15/07/2026
🚗 Турне західною частиною України
Частина 3
🏔️ День 9. Дорога до Яремче
Яремче було заплановане не заради нових відкриттів. Воно було для душі. ❤️
За роки мандрівок Карпатами ми бували тут уже багато разів. Просто люблю це місто, його атмосферу й гори навколо. Є місця, куди їдеш не тому, що не був. А тому, що там добре.
Та дорогою ми запланували невеличке відкриття.
🪖 Бункер лінії Арпада у селі Верхня Грабівниця.
На мій вчительський іспанський сором ще за два дні до поїздки я навіть не знала про існування цього місця. Якби не підказка ChatGPT — ми б проїхали повз.
А дарма.
Виявляється, це найбільший бункер часів Другої світової війни в Україні, який десятиліттями був засекречений. Лише з 2012 року місцеві ентузіасти почали його розчищати та облаштовувати для відвідувачів.
Взяли екскурсію — і це було відмінне рішення. Гідеса так захопливо розказувала про оборонні лінії, що зводили угорці, про забуття, про відновлення бункера.
Дорога туди не ідеальна, але локація точно варта кожного кілометра. І маленька порада: навіть у літню спеку прихопіть теплий одяг або скористайтеся тим, що видають на місці. Усередині дуже холодно.
Саме заради таких відкриттів я люблю планувати маршрути. Навіть коли здається, що вже добре знаєш маршрут, він усе одно знаходить, чим здивувати.
Потім дорогою зробили зупинку в екопарку в Келечині. Нас, чесно кажучи, екопарками вже складно здивувати — побували в багатьох. Але цей має свою особливу атмосферу. Тут і перепочили, і перекусили.
Увечері нарешті дісталися Яремче.
🌊 День 10
На цей день планували підйом у гори.
Але плани довелося змінити.
Напередодні ввечері старша донька злягла з високою температурою. Спочатку подумала, що все ж десь вхопили ротавіруску. Але за наступними проявами зрозуміла: організм просто не витримав кілька днів аномальної спеки і вхопив тепло-сонячного удару.
Тож замість підйому в гори — легкий режим, дієта та неквапливі прогулянки.
Ще один висновок цієї поїздки: якщо їдете в Карпати влітку, тепер уже варто звертати увагу навіть на наявність кондиціонера. Раніше про це ніколи не думала, адже зазвичай у Яремче комфортна температура. Але цього разу вдень у номері було дуже душно.
Тому майже весь день провели на вулиці.
Водоспад Пробій, сувенірний ринок, а потім — Гедзьо Парк.
Якщо подорожуєте з дітьми — дуже рекомендую. Ми зайшли і залишилися майже на п'ять годин. Тут і пообідали, і перечекали найбільшу спеку. Діти із задоволенням гралися у спеціальному будиночку, а дорослі нарешті могли трохи перепочити.
🚣 День 11
Побачили, що донька вже відновилася, і вирішили не скасовувати ще одну заплановану пригоду — рафтинг.
Вперше ми спробували його ще у 2023 році й відтоді хотіли повторити. Цього разу до пригоди долучилася навіть бабуся.
Поїхали у Верховину на Черемош.
Рівень води був нижчим, ніж зазвичай, тому маршрут трохи скоротили. Але моментів, коли всі дружно сміялися, підстрибували на хвилях і ловили свою порцію адреналіну, вистачило. 😄
Після повернення ще довго неквапливо гуляли Яремче.
🔬 День 12. Буковель
У Буковелі ми вже бували не раз. Любимо і підйомники, і Гуцул Ленд, і Диноляндію.
Тому цього разу вирішили відкрити для себе нові місця.
Першою зупинкою став парк мініатюр Great UA, який відкрився лише наприкінці 2025 року.
Побувавши в різних парках мініатюр України, можу сказати: цей зовсім інший.
Мабуть, саме ця локація найбільше зачепила мене емоційно.
Тут зібрані мініатюри тих українських міст і пам'яток, куди сьогодні часто неможливо або небезпечно потрапити через війну. Луганськ, Крим, Запоріжжя, Миколаїв...
Гуляєш між ними — і ловиш себе на думці, що обов'язково хочеться побачити все це вже після нашої Перемоги.
Для дітей є цікавий квест: поки я уважно читала інформацію про кожну споруду й милувалася краєвидами, вони шукали заховані фігурки. Наприкінці отримали симпатичні брелоки на згадку.
Далі поїхали у Парк науки.
Зависли майже на три години.
Це той випадок, коли дорослі розважаються не менше за дітей.
Мильні бульбашки, фізичні експерименти, різноманітні механізми, інтерактивні експонати...
Поки дівчата були на хімічному шоу, я сама не могла відірватися від мікроскопа, змінюючи скельця й відкриваючи для себе цілий мікросвіт.
Дівчата взагалі не хотіли звідти йти.
Назад заїхали на риболовлю форелі в Микуличин. Теж для нас не вперше, але як завжди смачно та хвилююче, коли тягнеш ту рибину.
Ввечері довго гуляли на дитячому майданчику біля залізничного вокзалу.
🚗 День 13. Дорога додому
Здавалося, найцікавіше вже позаду.
Але саме цього дня подорож вирішила залишити нам останній яскравий спогад.
В цей же день до нас мали приїхати друзі, у яких теж було своєрідне турне у відпустці і вони на два дні заїжджали в Кам’янець. Тому виїхали ми раненько
Приблизно за 10 кілометрів до Коломиї ми пробили колесо.
Запаска була. Та з'ясувалося, що через злизану різьбу один із болтів просто не відкручувався.
Вже почали подумки рахувати, скільки коштує евакуатор.
Але щось я в цьому житті роблю добре. Бо на всі витягнуті з багажника наші речі на дорозі зупинився військовий Василь, який переганяв автомобіль і лафет від кордону у напрямку Куп'янська. Він без вагань дотягнув нас до шиномонтажу в Коломиї.
Грошей не взяв зовсім.
Навіть не знаю, чи прочитає він колись цей допис. Але, Василю, якщо раптом так — ще раз величезне людське дякую.
Нашу подяку я того ж дня просто переказала на перший збір для військових, який побачила у Facebook.
До дому ми все ж доїхали.
💙 Про бюджет
Так, за вартість цього турне можна було поїхати з дітьми на тиждень до Греції або на десять днів у Болгарію.
Можна.
Але цього літа мені хотілося показати дітям наше.
Хотілося, щоб одного дня, гуляючи вулицями європейських міст, вони могли сказати:
— «Тю, та у нас теж таке є«Пффф, у нас в замку … краще»/ «Уявляєш, у них там інтернет не ловить, а у нас…». Короче, щоб могли порівнювати Україну з Європою, а не навпаки Не тому, що Україна краща за всіх. А тому, що свою країну теж потрібно знати.
Бо я працюю гідесою. І під час моїх екскурсій люди, які вже побували в Римі, Парижі чи інших європейських містах, щиро дивуються: — «А ми навіть не знали, що в Україні теж є такі місця!»
Саме заради цих моментів я люблю свою роботу.
💙 Висновок
Україна неймовірна.
Попереду в мене нова мрія — Волинь.
Тож, друзі, діліться в коментарях своїми улюбленими місцями. Що обов'язково варто побачити?
І, звісно, якщо залишилися питання про наше 13-денне турне — із задоволенням відповім.
Мандруйте. Воно того варте. Навіть попри трохи мінус на карті.
