Zhydychyn Center - Жидичин Центр

Call Directions Website Contact the business

Zhydychyn Center - Жидичин Центр Центр туристичної інформації та паломництва "ZHYDYCHYN CENTER" - відкриваємо Древній Жидичин усьому світу.

16.10.26 Осінній  #Жидичинмонастир між тривогами🙏
17/10/2026

16.10.26 Осінній #Жидичинмонастир між тривогами🙏

МАТЕРІ ТА ДРУЖИНИ НЕБЕСНИХ ГЕРОЇВСьогодні стіни древнього Жидичинського монастиря наповнилися особливим теплом і водноча...
28/09/2026

МАТЕРІ ТА ДРУЖИНИ НЕБЕСНИХ ГЕРОЇВ

Сьогодні стіни древнього Жидичинського монастиря наповнилися особливим теплом і водночас щемом.
Ми мали за честь приймати найрідніших людей наших захисників — матерів та дружин Небесних Героїв в рамках Віднова від МдС.
Цей день став для них можливістю бодай на деякий час відволіктися, знайти душевний спокій та підтримку у колі тих, хто розділяє спільний біль.

Екскурсію для наших поважних гостей провела Мирослава
Бондарук Zhydychyn Center - Жидичин Центр.
Вона занурила присутніх у багату історію святині, розповівши про її духовну велич та стійкість крізь віки.

Низький уклін матерям і дружинам за їхню мужність, а також щира вдячність організаторам за цю важливу та теплу зустріч.
Пам'ятаємо кожного Героя. Слава Україні! 🇺🇦

Дякуємо за смачну піцу 🍕

АРХІТЕКТУРНІ РІШЕННЯ Сергія Тимошенка у ЖидичиніЄ у Жидичині хата. На перший погляд, звичайна, а насправді – це витвір в...
28/09/2026

АРХІТЕКТУРНІ РІШЕННЯ Сергія Тимошенка у Жидичині

Є у Жидичині хата. На перший погляд, звичайна, а насправді – це витвір великого архітектора. Це відбулося тоді, коли Волинь після Першої світової війни та польсько-більшовицького кору була знекровлена, спалена й понівечена. Тисячі сімей залишилися без даху над головою, а лісові ресурси були або знищені, або занадто дорогі.

У цей час на Волинь приїздить Сергій Тимошенко – людина з колосальним досвідом, ексміністр шляхів УНР, який щойно втратив державу, але не втратив бажання будувати. Жидичинська хата з вальків з'являється не від «бідності фантазії», а як блискуча відповідь на виклик гуманітарної та житлової катастрофи. Тимошенко бере те, що є під руками – волинську глину – і перетворює її на стратегічний матеріал для відродження краю.
У міжвоєнній Польщі українське селянство Волині перебувало під подвійним тиском – економічним та національним. Будівельні матеріали (цегла, якісний ліс) коштували дорого, а кредити для українців часто були недоступні.
Відомий суспільний діяч, що плідно працював на ниві архітектури, який доклав чимало зусиль для утвердження кращих національних традицій українства та розвитку духовної культури Саме в цей період, з 1930 року, почалася популяризація будівництва хат з глиносолом’яних вальків. За усними свідченнями жителів села, першу таку хату було поставлено у Жидичині для родини Петра Настенка.

Проєкт хати з вальків від Тимошенка – це був акт економічного спротиву. Архітектор розробляє дешеве, доступне, але якісне житло, яке волинський селянин міг звести толокою, без кабальних позик у польських банках. Це була історія про те, як архітектура допомагала українцям виживати й закріплюватися на своїй землі, попри несприятливі політичні обставини. А ще – про те, що традиції національного будівництва мали здобути нове життя.
Сергій Тимошенко для свого архітектурного зразка селянської хати обрав саме Жидичин, бо це не просто село, це давній монастирський та культурний центр Волині. Поява тут хати за проєктом Тимошенка – знакова подія. Із Жидичином Сергія Тимошенка пов’язувало багато різноманітних подій: це і участь у просвітницькому русі, і у Товаристві Петра Могили, яке під керівництвом митрополита Полікарпа Сікорського саме у Жидичині організувало переклад Святого Письма на українську мову. Зовсім не випадково була обрана хата для Петра Настенка – активного діяча Жидичинської філії Луцької повітової «Просвіти», режисера створеного тут народного театру.
Тимошенко, будучи членом Луцького чеського (а згодом – українського) товариства, активним діячем «Просвіти» та послом до польського Сейму, прекрасно розумів символізм місця. Проєктуючи хату в Жидичині, він закладав туди ідею модерної української культури. Це не була архаїчна мазанка минулого століття – це була раціональна, гігієнічна, світла європейська оселя, адаптована під національну традицію. Це був «тихий маніфест» українського модерну під носом у польської адміністрації.

Великий архітектор врахував особливості української ідентичності, традиційність будівництва селянських осель.
Глина й солома (вальки) часто сприймаються як щось тимчасове, бідне чи архаїчне. Але хата в Жидичині, яка вистояла десятиліття, доводить протилежне.
Вальок – це буквально земля під нашими ногами, змішана з сонцем (соломою) та скріплена водою й працею. Сергій Тимошенко, видатний архітектор, міністр УНР, не погребував цим «простим» матеріалом. Він побачив у ньому абсолютну гармонію: дім, який виростає з самого ландшафту Волині, дихає разом із людиною і вбирає тепло поколінь. Це архітектура, що має душу.
Сьогодні весь світ захоплюється green building (зеленим будівництвом) та локальними матеріалами (zero-kilometer materials).

По суті, Тимошенко у міжвоєнний період на Волині робив те, до чого європейська архітектура повертається лише зараз через кліматичну кризу. Він створював енергоефективне, дешеве у виробництві та абсолютно екологічне житло. Тимошенко не просто відновлював Волинь після руйнувань Першої світової – він зазирав у майбутнє, де людина живе в синергії з природою, а не нищить її.
Для цієї особистості архітектура була зброєю та культурним маніфестом. Український модерн – це не про розкішні палаци, це про право українців на власне коріння.
Навіть у звичайній сільській хаті із глиняно-солом’яних вальків у Жидичині Тимошенко залишав свій «автограф» – характерні заломи даху, пропорції вікон, елементи українського стилю. Це не була просто «мазанка»; це була модерна європейська вілла, але зведена за народними технологіями. Це був його спосіб сказати: українське – це стильно, прогресивно і тривко.
На перший погляд, дивно, що людина, яка проєктувала залізничні вокзали, розбудовувала інфраструктуру держав, працювала в уряді УНР – з трепетом вираховувала пропорції глини й соломи для хати в Жидичині. Чому? Бо для нього будівництво української держави починалося не з міністерських крісел, а з надійного, теплого і красивого житла для звичайного українця.

Варто врахувати і тодішні суспільно-політичні обставини. Поки у Варшаві ламалися списи навколо майбутнього Волині, у Жидичині за проєктом Тимошенка замішували глину з соломою. Його політичні промови залишилися в архівах, а жидичинський «автограф» із вальків – матеріалізований у стінах – пережив і польську владу, і радянську окупацію, і достояв до наших днів. Це пам'ятник його вірі в те, що держава будується з надійного фундаменту кожної окремої родини.
За зразком хати Настенків було збудовано ще декілька осель у Жидичині та його околицях. Відомо, що цю технологію використали у будівництві свого житла Василь Настенко та ще одна сусідня родина, де, до речі, народився засновник Волинської цимбальної школи Роман Скіра. Збереглися житлові споруди, збудовані за таким зразком, у кінці вулиці Лесі Українки в Жидичині та у сусідному селі Озерце.
На превеликий жаль, ця пам’ятка дерев’яного архітектурного будівництва нині стоїть пусткою і перебуває у дещо занедбаному стані.
Стіни з вальків тримають тепло, поки в домі є життя. Коли дім пустіє – глина повертається в землю.

Жидичинська хата – це не просто експонат під відкритим небом, це живий свідок того, як Волинь трималася своєї ідентичності. Втратити її – це як стерти підпис автора під геніальним полотном. Тепло цих глиняних стін гріє нас досі через історію, і наш обов'язок – не дати цьому теплу згаснути.

Статтю підготувала: Майданець Іраїда Михайлівна -історик, почесний краєзнавець України.
Iraida Maidanec

Тепло глиняних стін: архітектурний автограф Сергія Тимошенка у Жидичині.

Є у Жидичині хата. На перший погляд, звичайна, а насправді – це витвір великого архітектора. Це відбулося тоді, коли Волинь після Першої світової війни та польсько-більшовицького кору була знекровлена, спалена й понівечена. Тисячі сімей залишилися без даху над головою, а лісові ресурси були або знищені, або занадто дорогі.

У цей час на Волинь приїздить Сергій Тимошенко – людина з колосальним досвідом, ексміністр шляхів УНР, який щойно втратив державу, але не втратив бажання будувати. Жидичинська хата з вальків з'являється не від «бідності фантазії», а як блискуча відповідь на виклик гуманітарної та житлової катастрофи. Тимошенко бере те, що є під руками – волинську глину – і перетворює її на стратегічний матеріал для відродження краю.
У міжвоєнній Польщі українське селянство Волині перебувало під подвійним тиском – економічним та національним. Будівельні матеріали (цегла, якісний ліс) коштували дорого, а кредити для українців часто були недоступні.
Відомий суспільний діяч, що плідно працював на ниві архітектури, який доклав чимало зусиль для утвердження кращих національних традицій українства та розвитку духовної культури Саме в цей період, з 1930 року, почалася популяризація будівництва хат з глиносолом’яних вальків. За усними свідченнями жителів села, першу таку хату було поставлено у Жидичині для родини Петра Настенка.

Проєкт хати з вальків від Тимошенка – це був акт економічного спротиву. Архітектор розробляє дешеве, доступне, але якісне житло, яке волинський селянин міг звести толокою, без кабальних позик у польських банках. Це була історія про те, як архітектура допомагала українцям виживати й закріплюватися на своїй землі, попри несприятливі політичні обставини. А ще – про те, що традиції національного будівництва мали здобути нове життя.
Сергій Тимошенко для свого архітектурного зразка селянської хати обрав саме Жидичин, бо це не просто село, це давній монастирський та культурний центр Волині. Поява тут хати за проєктом Тимошенка – знакова подія. Із Жидичином Сергія Тимошенка пов’язувало багато різноманітних подій: це і участь у просвітницькому русі, і у Товаристві Петра Могили, яке під керівництвом митрополита Полікарпа Сікорського саме у Жидичині організувало переклад Святого Письма на українську мову. Зовсім не випадково була обрана хата для Петра Настенка – активного діяча Жидичинської філії Луцької повітової «Просвіти», режисера створеного тут народного театру.
Тимошенко, будучи членом Луцького чеського (а згодом – українського) товариства, активним діячем «Просвіти» та послом до польського Сейму, прекрасно розумів символізм місця. Проєктуючи хату в Жидичині, він закладав туди ідею модерної української культури. Це не була архаїчна мазанка минулого століття – це була раціональна, гігієнічна, світла європейська оселя, адаптована під національну традицію. Це був «тихий маніфест» українського модерну під носом у польської адміністрації.

Великий архітектор врахував особливості української ідентичності, традиційність будівництва селянських осель.
Глина й солома (вальки) часто сприймаються як щось тимчасове, бідне чи архаїчне. Але хата в Жидичині, яка вистояла десятиліття, доводить протилежне.
Вальок – це буквально земля під нашими ногами, змішана з сонцем (соломою) та скріплена водою й працею. Сергій Тимошенко, видатний архітектор, міністр УНР, не погребував цим «простим» матеріалом. Він побачив у ньому абсолютну гармонію: дім, який виростає з самого ландшафту Волині, дихає разом із людиною і вбирає тепло поколінь. Це архітектура, що має душу.
Сьогодні весь світ захоплюється green building (зеленим будівництвом) та локальними матеріалами (zero-kilometer materials).

По суті, Тимошенко у міжвоєнний період на Волині робив те, до чого європейська архітектура повертається лише зараз через кліматичну кризу. Він створював енергоефективне, дешеве у виробництві та абсолютно екологічне житло. Тимошенко не просто відновлював Волинь після руйнувань Першої світової – він зазирав у майбутнє, де людина живе в синергії з природою, а не нищить її.
Для цієї особистості архітектура була зброєю та культурним маніфестом. Український модерн – це не про розкішні палаци, це про право українців на власне коріння.
Навіть у звичайній сільській хаті із глиняно-солом’яних вальків у Жидичині Тимошенко залишав свій «автограф» – характерні заломи даху, пропорції вікон, елементи українського стилю. Це не була просто «мазанка»; це була модерна європейська вілла, але зведена за народними технологіями. Це був його спосіб сказати: українське – це стильно, прогресивно і тривко.
На перший погляд, дивно, що людина, яка проєктувала залізничні вокзали, розбудовувала інфраструктуру держав, працювала в уряді УНР – з трепетом вираховувала пропорції глини й соломи для хати в Жидичині. Чому? Бо для нього будівництво української держави починалося не з міністерських крісел, а з надійного, теплого і красивого житла для звичайного українця.

Варто врахувати і тодішні суспільно-політичні обставини. Поки у Варшаві ламалися списи навколо майбутнього Волині, у Жидичині за проєктом Тимошенка замішували глину з соломою. Його політичні промови залишилися в архівах, а жидичинський «автограф» із вальків – матеріалізований у стінах – пережив і польську владу, і радянську окупацію, і достояв до наших днів. Це пам'ятник його вірі в те, що держава будується з надійного фундаменту кожної окремої родини.
За зразком хати Настенків було збудовано ще декілька осель у Жидичині та його околицях. Відомо, що цю технологію використали у будівництві свого житла Василь Настенко та ще одна сусідня родина, де, до речі, народився засновник Волинської цимбальної школи Роман Скіра. Збереглися житлові споруди, збудовані за таким зразком, у кінці вулиці Лесі Українки в Жидичині та у сусідному селі Озерце.
На превеликий жаль, ця пам’ятка дерев’яного архітектурного будівництва нині стоїть пусткою і перебуває у дещо занедбаному стані.
Стіни з вальків тримають тепло, поки в домі є життя. Коли дім пустіє – глина повертається в землю.

Жидичинська хата – це не просто експонат під відкритим небом, це живий свідок того, як Волинь трималася своєї ідентичності. Втратити її – це як стерти підпис автора під геніальним полотном. Тепло цих глиняних стін гріє нас досі через історію, і наш обов'язок – не дати цьому теплу згаснути.

БЛАГОДІЙНА ВИСТАВКА КАРТИН НАТАЛІЇ ВОЛОЧАЙЦього разу картини Наталії Волочай можна не лише побачити, а й придбати 💚Кошти...
26/09/2026

БЛАГОДІЙНА ВИСТАВКА КАРТИН НАТАЛІЇ ВОЛОЧАЙ

Цього разу картини Наталії Волочай можна не лише побачити, а й придбати 💚

Кошти від продажу картин будуть спрямовані на допомогу 13-річній дівчинці Адріані, яка бореться з онкологічним захворюванням.

🤍 Днями їй виповнилося 13 років.
Нехай цей день народження стане для неї початком нового, світлого етапу — з вірою, надією та перемогою над хворобою.

Кожна придбана картина — це не просто мистецтво. Це допомога, підтримка і ще один крок назустріч одужанню 🫶

💳 Долучитися до допомоги можна також за посиланням на банку:
🔗Посилання на Банку
https://send.monobank.ua/jar/9vnBy2z8S6

💳Номер картки Банки
4874 1000 3388 2062

Приходьте, обирайте картину та долучайтеся до доброї справи.
Разом подаруємо Адріані найцінніше — підтримку, віру та надію на одужання
Виставка діє у приміщенні ЛЕКТОРІЮ Жидичинського Свято-Миколаївського монастиря.

Жидичинська обитель у фокусі глобальної безпеки спадщини: підсумки участі в міжнародній програмі READY від ICCROM 🏛️Свят...
21/09/2026

Жидичинська обитель у фокусі глобальної безпеки спадщини: підсумки участі в міжнародній програмі READY від ICCROM 🏛️

Свято-Миколаївський монастир с. Жидичин став об'єктом дослідження та практичним навчальним кейсом для 25 фахівців із 19 країн світу в межах програми READY від ICCROM - conserving culture, promoting diversity

Головний фокус програми - розробка комплексного оцінювання ризиків за умов збройного конфлікту, надзвичайних ситуацій та кліматичних загроз.
Такий підхід дає змогу презентувати міжнародній спільноті практичний досвід стійкості України, а також залучити сучасний інструментарій превентивного захисту спадщини в український науково-освітній простір.

Дізнайтеся більше про те, як світові методики оцінки ризиків допомагають зберігати духовне серце Волині, та про участь української наукової спільноти у цьому проєкті 👇

📖 Читайте повну статтю на нашому сайті:

https://www.chernectvo.com/ua/news/zhydychynska-obytel-u-fokusi-hlobalnoi-bezpeky-spadshchyny-pidsumky-uchasti-v-mizhnarodnii-prohrami--ready-vid-iccrom

#ЖидичинськийМонастир #КультурнаСпадщина #Волинь #ЮНЕСКО #ЛНТУ

🌿 Древній Жидичин відібрано до національної програми «Подорож до себе. Шляхи відновлення».Програма, яка переосмислює под...
06/09/2026

🌿 Древній Жидичин відібрано до національної програми «Подорож до себе. Шляхи відновлення».

Програма, яка переосмислює подорожі Україною як можливість відновлення, сповільнення, контакту з природою, культурою та власним внутрішнім ресурсом.

За результатами розгляду нашої заявки Експертною радою та рішенням Комісії з відбору локацію Древній Жидичин офіційно включено до національної програми «Подорож до себе. Шляхи відновлення».

Для Древнього Жидичина ця концепція дуже близька. Адже наша дестинація - це про духовність, історію, природу, локальну культуру, ремесла, неспішне пізнання та можливість просто зупинитися і помічати деталі. Слухати. Бути в моменті. Відчувати місце, його історію та людей.
Не поспішати споживати враження, а проживати їх.

Участь у програмі дає Древньому Жидичину можливість бути представленим на національній цифровій платформі, інтегрувати локацію до маршрутів відновлення, долучитися до загальнонаціональної комунікаційної кампанії та професійної спільноти відповідальних туристичних локацій.

Також команда Древнього Жидичина проходитиме спеціалізоване навчання з відновлювального туризму, сервісу, інклюзивності та екодружніх практик. Це можливість не просто отримати статус учасника програми, а розвивати власні туристичні продукти відповідно до нових підходів.

Ми раді бути частиною цієї ініціативи й разом формувати культуру подорожей, у якій є місце не тільки для відкриттів, а й для відновлення.
Дякуємо Державне агентство розвитку туризму України за довіру.

Древній Жидичин. Тиша, яка вчить. 🌿

100-літній будинок🏠 у Древньому Жидичині отримує нове життяТут планують облаштувати простір локальної культури Долівка /...
24/08/2026

100-літній будинок🏠 у Древньому Жидичині отримує нове життя

Тут планують облаштувати простір локальної культури Долівка / Dolivka 🏡

Детальніше про проєкт і його героїв дивіться у репортажі від Суспільне Луцьк та Dibrova👇

#Долівка #ДревнійЖидичин #хатамазанка #Липовець

У Жидичині на Волині онука реставрує столітню хату-мазанку бабусі. Власниця відновлює родинну оселю за грантові кошти та хоче створити там простір місцевої іденти...

Address

вУлица Ковельська 1а, село Жидичин
Волинська Область
45240

Opening Hours

Monday 09:00 - 17:00
Tuesday 09:00 - 17:00
Wednesday 09:00 - 17:00
Thursday 09:00 - 17:00
Friday 09:00 - 17:00
Saturday 10:00 - 16:00
Sunday 12:00 - 17:00

Telephone

+380671042288

Alerts

Be the first to know and let us send you an email when Zhydychyn Center - Жидичин Центр posts news and promotions. Your email address will not be used for any other purpose, and you can unsubscribe at any time.

Contact The Business

Send a message to Zhydychyn Center - Жидичин Центр:

Shortcuts

Share