28/01/2018
Ще зовсім недавно захотілось нам тісним колективом, у складі двох чоловік, сині гори побачити. Зібравши інвентар і прикупивши харчів ми упали в потяг. Локація була обрана не випадково, ходити ми багато не хотіли, тому і маршрут обрали із дорогами, пологими схилами і підйомником! Вибір пав на боржаву. Для тих хто не знає, бо більше любить "цивільний" відпочинок, або сидіти у своїх тих інтернетах і світу божого не бачити, поясню. Боржава - доволі простий гірський хребет розташований в західній частині УКР Карпат (далі можете заГуглити).
Тепер про подорож. Приїхали ми у с. Воловець близько 5 години ранку, світловий день на той час вже був доволі коротким і провівши вагон школярів ми залишились на привокзальній у двох (ту собаку яка до нас прибилась я не рахую). Чи то від скуки чи від жаги до пригод ми вирішили не шукати транспорт для трансферу до с. Пилипець, а дійти туди пішки, як то кажуть "по азимуту".
Схід сонця зустріли вже за селом, відкрились перші краєвиди - засніжені гори які плавно переходили в небо. Та радість була не довгою. В хронологічній послідовності перерахую невдачі першої частини ОДНОНЕННОГО (самому не віриться *смайлик нестерпного плачу*) походу:
-тупняк типу "я знаю коротку дорогу"(я дійсно там раніше бував)
-дорога через кладовище (з поваги до усопших Rammstein в портативній колонці звучав трішки тихіше)
-другий тупняк з дорогою (благо ми не пішли основним маршрутом, тому тут скоріше везіння ніж невдача)
-затяжний траверс із третім тупняком, в тому місці де впринципі це неможливо.
Якщо ви чекали розповіді про похід з описом маршруту і фотозвітом то спішу вас розчарувати. Весь похід описаний в пунктах що вище!
А тим кому цікаво заради чого весь сирбор я зараз усе повім.
Діставшись до Пилипця, ми стали на обід. По великому рахунку тут мав починатись наш похід. Пилипець - село відоме своїми рекреаційними ресурсами. Тут є природній водоспад, лижні траси, траси для даунхілу і підйомник, який в тоді нас саме більше цікавив. Отож, пообідавши біля водоспаду ми вирушили до підйомника даби "стати на стежину подорожуючого". Сплативши "мзду" ми вмостили свої натомлені гузна на лави підйомника. Зручно розмістившись ми розпочали спостереження і попутню фотосесію. Не знаю в який точно момент, але ще до середини підйомника в нас повільно але впевнено почала помирати жага до пригод. Погода стала на стільки огидною, що ніякі пейзажі (та їх і не було видно) не рятували ситуацію. В той самий час я задумався про те, на скільки цей підйомник довгий (десь біля 20 опор). Та маленька надія ще залишалась.
Закінчивши підйом ми за кілька долей секунди влетіли в чайовню (слава чайовні) і почали відігріватись. З відвідувачів ми були єдині, глінтвейн не продають за причиною відсутності такого, хоча ще рік тому все було гуд.
Тому рішення про "відступ" було прийняте негайно і трішки відігрівшись ми знову осідлали підйомник і зникли в тумані.
День добігав завершення і логічним був пошук ночлігу. Пилипець - село орієнтоване на туристів тому тут ми знайдемо все що нам потрібно. Подумали ми. Планка була піднята до садиби із чаном і щоб обов'язково було де попоїсти. Та не тут то було так званий "туристичний рай" або не міг/хотів нас прийняти на одну ніч (їм так бачиш "не зручно" ) отелі в силу специфіки нашого "камуфляжу" і відсутності "душі" нас не приваблювали, ой, перепрошую не ПРИВАБЛЮВАВ (найшли один робочий, остальні розташовані бозна де).
Одним словом СУМНО ой як сумно тоді було. На допомогу прийшли інтернет сервіси. Booking видав не багато, шляхом детального аналізу (брали де ближче і ціна адекватна) була обрана садиба "джерело", яка розташована, УВАГА, в сусідньому селі - Подобовці. Благо йти не далеко, км 3-4 і ми вирушили. Поки йшли сіло сонце.
І ось коли здавалось що порятунок він ось вже близько, сталось неймовірне! Маркер на карті виставлений не вірно і щоб дістатись до злощасного "джерела" потрібно обійти пагорб (ще 1-2 км). Та це не саме погане що могло статись із двома втомленими туристами, виявляється ніякої броні у нас немає, бо, цитую "доньки немає вдома і ми не могли забронювати житло і ті інтернети вона не зає як там і що!".
Западня - подумали ми. Та потім були: добрі люди, нічліг, борщ і багато алкоголю.
Так, втамувавши своїх внутрішніх соціопатів, наступного дня ми відправились до Львову там і потратили час що залишався до потяга.
На фоні усіх емоцій і заново пережитих вражень хочеться зробити декілька порад:
1.Осінь - пора дуже продуманих походів і навіть якщо все ідеально сплановано щось, а інколи і ВСЕ може піти не так.
2.Гимба - підступна гора, для мене вдруге вона стала не скореною, кажуть там чорти водяться, одного я, мабуть і чув. Будьте обережними.
3.Миттєве бронювання в тих місцях - фуфло. Потрібно за тиждень а то і раніше бронювати, а якщо захочете на одну ніч то вам можуть і відмовити.
4. Окремим пунктом винесу садибу "джерело"(спеціально пишу з малої букви) обходьте стороною!
Для тих хто дочитав до кінця відкрию маленький лайвхак - вино в Пилипці смачне, в Воловці бадяжать. І навіть не думайте брати його в бабок у електричці!
Всім приємних і легких походів, нехай наш буде вам наукою, хоч і заочною!