Чернігівщина туристична запрошує

27/05/2026

На Чернігівщині можна побачити «дику» герань.

Так, є така багаторічна рослина родини геранієвих – темна чи болотиста герань або журавець темний. Для Чернігівщини – це рідкісна рослина, адже здебільшого поширена у Карпатах та на Правобережжі.

Надає перевагу затіненим ділянкам у мішаних лісах, ще може рости на вологих узліссях та заплавах. Колір квіток – темно-фіолетовий, інколи - майже чорно-фіолетовий або бордовий, за що деякі із народних назв закріпилися за нею доволі сумні – «вдова у траурі» чи «жалобна красуня». Хоча має багато більш «оптимістичних» народних назв: авдотник, вовчуга, гребениця, журавельник, косарики, косарці, маточник, прибій, синецвіт, тременталь та ін.

Поява цієї рослини є показником доброго стану лісових екосистем. Крім того темна герань є гарним медоносом, який підтримує лісових комах наприкінці весни – початку літа, - коли багато рослин вже відцвіли. Ще – у народній медицині використовується як лікарська рослина: має виражені в'яжучі, антибактеріальні та кровоспинні властивості.

За матеріалами wikipedia, suspilne.media, «Конкурент.Волинь»
Фото: Wikipedia

26/05/2026

Берлін на Чернігівщині?

Так місцеві мешканці часто у побуті називають с. Бирине (раніше – Бирин) у Новгород-Сіверському районі. Чому? Багато хто із сучасників не знають звідки пішла така чудернацька назва. Деякі мешканці кажуть: «наші батьки так називали і ми так називаємо».

Цікаву історію про походження цієї «народної» назви села «Чернігівщині туристичній» розповів відомий історик-краєзнавець Борис Степанович Домоцький.
Ще у 80-ті рр. минулого століття він працював у Бириному директором школи та спілкувався з місцевими старожилами, які йому розповіли, що ця неофіційна назва села - «Берлін», - з’явилась ще у роки І світової війни. Коли німці запитували у селян назву села, в якому вони живуть і чули слово «Бирин», то фонетично вони його сприймали, скоріш за все як «Берлін». З тих пір і пішло: -«Ви звідки?», - «з Берліна» , - і всі місцеві розуміли, шо мова про Бирине.

Для довідки. У лютому-березні 1918 р. німецькі та австро-угорські війська увійшли в Україну на запрошення уряду Української Народної Республіки відповідно до умов Берестейського миру. Чернігівська губернія належала саме до німецької зони окупації. Бойових дій тоді не було, а німецькі підрозділи виконували функції союзних військ для допомоги УНР та Українській Державі Павла Скоропадського у визволенні від більшовиків. Створена німецька адміністрація фактично контролювала регіон та сприяла використанню та вивозу сировини для потреб своєї армії. Проте протрималися вони тут недовго: у листопаді цього ж, 1918 р., після поразки Німеччини у І св.війні почалась евакуація німецьких військ з території України та Чернігівщини зокрема.

У найближчій перспективі «Чернігівщина туристична» готує розгорнуте інтерв’ю з Борисом Степановичем Домоцьким про маловідомі факти з історії Новгород-Сіверщини, адже саме місцеві дослідники-краєзнавці допомагають «пролити світло» на навмисно перекручені або взагалі відправлені у забуття факти локальної історії, які свідчать про нашу ідентичність, яка колись (направду і не тільки колись) комусь не подобалась, яку намагались викорінити всіма можливими способами.

За матеріалами resource.history.org.ua
Фото: згенероване Ші

25/05/2026

Озеро Гребля на світанку
Фото: Oleksandr Arendar

22/05/2026

Страви «за рецептами кроманьйонців» на Чернігівщини тепер пропонує компанія «Selia vie»

Ідея виготовлення локальних сушених м’ясних продуктів виникла у підприємця Дениса Селянського з Понорниці (Новгород-Сіверський район) ще під час проведення до повномасштабної війни міжнародного фестивалю «Mamont fest» недалеко від всесвітньовідомої Мезинської стоянки первісної людини. І назва першого бренду - «М’ясозаврики» вдало поєднала й історію, і традиції, і локальних виробників. На сайті «Чернігівщина туристична» є інформація про початковий етап розвитку зазначеного бренду (більше – за посиланням https://chernihivregion.travel/blog/stravi).

Станом на зараз, у т.ч. й за рахунок залучення грантових коштів, підприємець зміг масштабувати свою справу та створити компанію, яка продовжує випускати продукцію не тільки із сушеного м’яса, а ще з’явилась нова лінійка – «ChickenChill»: в’ялене м’ясо, бастурма з гострими смаками парикано, чорізо та ін. Також компанія пропонує ще один новий бренд - «Селянські традиції», - різноманітне копчене м’ясо. Вся ця продукція є у місцевих магазинах та можливе оформлення замовлення онлайн (0638769978, https://www.instagram.com/selia_vie/)

У розвитку власної справи компанія прагне мінімізувати вплив на довкілля та використовує для роботи сонячні панелі. На перспективу у планах - придбання нового обладнання для розширення виробництва та збільшення асортименту продукції. Серед соціальних місій основними є популяризація історичної спадщини свого краю, підтримка та розвиток місцевої громади, створення нових робочих місць.

За матеріалами Агенції регіонального розвитку Чернігівської області

21/05/2026

20/05/2026

Щирі співчуття родинам загиблих та постраждалим в Прилуках💔

19/05/2026

Де знаходиться географічний центр Чернігівщини

Не в Чернігові, бо це – адміністративний центр області, проте не географічний.

У відкритих джерелах не вказані офіційні координати географічного центру Чернігівської області. Хоча у деяких публікаціях «фігурує» селище Куликівка. Проте, скоріш за все, такі висновки були зроблені «на око». Наразі існують офіційні варіанти, які враховують рельєфність, пропорційність/непропорційність території та ін. характеристики рельєфу регіону. Так, якщо використати метод центроїда або центру ваги території ( нам це допоміг обрахувати ШІ – ChatGPT, який у свою чергу здійснював розрахунки на основі GIS-аналізу та відкритих картографічних даних), то географічний центр Чернігівської області знаходиться за координатами 51.22° N, 32.00° E (WGS 84) - приблизно між Меною, Березною та Сосницею. А щоб ще більше мати прив’язку до мапи області, то відповідного до вищевказаного методу географічний центр нашої області знаходиться за 3,2 км на південний схід від с. Величківка (Менщина) та орієнтовно за 60 км східніше від Чернігова.

Звертаємо увагу на те, що ця точка є виключно розрахунковою, - і це означає, що може бути похибка у 0,5–1 км залежно від використаного контуру області.

Можливо хтось із наших читачів також вираховували географічний центр Чернігівської області за іншими методиками, - поділіться, будь ласка, у коментарях саме за якими методиками здійснювали обрахунки та, власне, координатами географічного центру Чернігівської області, якщо у вас вони інші.

Мапа ілюстративна, згенерована Ші

15/05/2026

Цьогоріч обласний фольклорний фестиваль - конкурс ім. Василя Полевика відбудеться і знову у форматі онлайн.

Всі бажаючі взяти в ньому участь мають подати заявки до 27.05.2026 р. на електронну адресу Чернігівського обласного центру народної творчості – [email protected]. Щоб уникнути неточностей в оформленні заявки, - краще завчасно проконсультуватися з його організаторами – фахівцями облцентру народної творчості за тел. 0989313477, 0932249614

Мета та завдання цього фестивалю-конкурсу є сталими: відродження, збереження пісенної спадщини Чернігівщини, автентичного фольклору, популяризація діяльності фольклорних гуртів та обрядових колективів, залучення широкої аудиторії до участі в народній творчості та ін. Фестиваль-конкурс названий на честь видатного фольклориста, організатора та керівника багатьох творчих фольклорних колективів на території Чернігівщини, збирача та систематизатора понад 4,5 тис. народних пісень нашої області, які він переклав на ноти. Більше про Василя Івановича Полевика – читайте на сайт «Чернігівщина туристична» за посиланням https://chernihivregion.travel/blog/urodzenec-cernigivsini--ocoluvav-ta-kuruvav-majze-500-spivocih-kolektiviv-v-oblasti

У такому форматі фестиваль-конкурс проводиться від повномасштабного вторгнення росіян. До того, з 2009 р., відбувався у рідному селі митця – Займищі та у м. Сновську.

За матеріалами chocnt.org.ua
Фото/афіша chocnt.org.ua

14/05/2026

Виходець з роду німецьких колоністів з Чернігівщини – учасник підпілля ОУН, полковник УПА, член УНР, український письменник та вчений-гідробіолог

Все це про Костя Павловича Гіммельрайха, уродженця Івангорода Прилуцького району. З дитинства мав схильність до точних наук: навчався і в електротехнікумі, і в хімтехнікумі, і в зоотехнічному інституті. Після завершення навчання працював в інституті гідробіології у Києві та готувався до захисту дисертації, присвяченій малим річкам України, проте із-за початку радянсько-німецької війни мирні та наукові плани були відтерміновані на невизначений період. У 1941 р. К. Гіммельрайха призначили виконуючим обов’язки заступника командира одного із полків під час оборони Києва.

Як відомо, попри всі зусилля рад.керівництва втримати Київ від окупації ціною неймовірних втрат, - 19.09.1941 р. нацистські війська захопили столицю України. Сотні тисяч людей загинули при обороні міста, не менша кількість потрапила в полон. Ця доля спіткала й Костя Гіммельрайха. Однак, скоріш за все, як етнічному німцю – йому вдалось звільнитись з полону, а інформація про те, що він виконував обов’язки заступника командира одного із полків під час оборони Києва, на його везіння, до окупантів на той час, скоріш за все, не потрапила. Кость Павлович у Києві входив до антинімецького підпілля, а у 1943 р. перебрався до Галичини, де був у партизанському загоні, підпорядкованому ОУН, у старшинській школі УПА, був командиром відділу особливого призначення УПА – «Схід». Мав псевдо «Кий», «Шелест».

Після капітуляції Німеччини Гіммельрайх перебрався до Західної Німеччини – території, яка була в управлінні військових адміністрацій союзних держав, і доєднався до української соціал-демократичної партії, яку заснував Іван Багряний. Ця партія пропагувала ідеї відродження України на засадах соціальної справедливості. За декілька років Гіммельрайх із сім’єю був змушений переселитися аж до Австралії, де став активним діячем української громади, членом Легіону ім. С. Петлюри — антикомуністичного об'єднання колишніх військовослужбовців червоної армії, засновником газети «Українець в Австралії».

Крім громадського та політичного життя встигав друкуватись у місцевих газетах зі споминами та статтями про ІІ світову війну, готував до друку збірку власних поезій і оповідань. Проте багато з його рукописних робіт, на превеликий жаль, згоріло у пожежі у його будинку. Останні 20 років свого життя Кость Павлович Гіммельрайх сильно хворів після перенесеного інсульту та помер у 1991 р. Похований у Мельбурні.

За матеріалами historybooks.com.ua, wikipedia, archive.org