21/04/2026
Ще три роки тому я навіть не думала, що так закохаюсь в Ужгород.
Можливо, я б і не скоро сюди дісталась, якби не війна…
Хотілось просто трохи видихнути.
Без постійних сирен, тривог у голові, без напруги.
І чомусь нам здалося, що саме тут це вийде.
Так і сталося.
Тому що це Місто без сирен,
Без комендантської години…
Тепле, спокійне, дуже людяне.
І є в ньому якесь дивне відчуття… ніби ти десь у маленькому європейському містечку, але при цьому вдома, в Україні.
Вперше я побачила Ужгород у період цвітіння сакур.
І це було прямо «вау».
Вулиці рожеві, повітря інше, люди гуляють, усміхаються… і ти просто йдеш і ловиш цей момент.
Тут є що подивитись, якщо хочеться не просто пройтись, а трохи «зануритись»:
Ужгородський замок,
Музей народної архітектури та побуту (дуже атмосферне місце, щось типу маленького Пирогово, тільки з закарпатським характером.)
Пройтися Липовою алеєю, посидіти в атмосферних закладах…
А ще поруч інші цікаві локації, куди легко поїхати на день:
Мукачево,
Берегове,
Косино термальні води,
дегустації у Шато Чизай,
гори, природа, повітря, яке реально «перезавантажує».
Сам Ужгород теж змінюється.
Тут поруч живуть старі будинки з історією, храми, вузькі вулички…
і сучасні кафе, нові п