30/06/2022
Музей – із глибокою вдячністю українським воїнам, які боронять нашу землю.
Українські степи… Хто мандрував цими землями, були зачаровані безкраїми степовими просторами, на яких подекуди здіймались кургани. У переказах і літературних творах їх називали татарськими, турецькими, козацькими могилами. Легенди про них, як правило, пов’язували із заклятими скарбами.
Трохи більше, ніж двісті років тому, кургани почали досліджувати археологи. Вони виявили, що це земляні споруди, де знаходяться поховання, які здійснювали впродовж кількох тисячоліть. У ХІХ столітті дослідили скіфські «царські» кургани, що вирізнялись значними розмірами. Ці величезні споруди отримали визначення «піраміди степів».
Минули десятиліття, і вже у 50–60-х роках ХХ століття співробітники Інституту археології АН Української РСР розробили нові засади дослідження курганів, що засновувались на необхідності вивчати пам’ятки, які пов’язані з різними верствами населення, а не лише верхівкою суспільства.
У 1964–1965 роках Скіфська Нікопольська експедиція працювала у Нікопольському районі на Дніпропетровщині, де знаходився великий курганний могильник (180 курганів). Щоб виявити насипи над скіфськими могилами, керівник експедиції Олексій Тереножкін разом із колегами застосовували геологічний бур. Ще одним кроком у вивченні курганів стало укріплення могильних споруд задля убезпечення археологів від обвалів. На допомогу дослідникам прийшли шахтарі тресту «Орджонікідземарганець». Його керівник Григорій Середа допоміг в організації археологічних розкопок і став великим другом археологів на довгі роки. Зазначимо, що саме Григорій Середа наполіг у 1971 році на дослідженні Товстої Могили і одним із перших тримав у руках пектораль.
Та це буде згодом. У сезоні ж 1964–1965 років археологи досліджували могильник із невисоких курганів, багато з яких були пограбованими ще за скіфських часів. Незважаючи на це, результатом дослідження деяких поховань стали цікаві знахідки.
У кургані № 11 поблизу міста Покров (у ті часи – Орджонікідзе) була похована амазонка, жінка-войовниця. Про це свідчили фрагменти зброї (списа чи дротика) і вістря стріл. У наших дописах вже йшлося про те, що скіф’янки нічим не поступалися чоловікам-воїнами: вони добре володіли зброєю, здійснювали походи і боронили рідні обійстя під час раптових нападів ворогів.
Серед знайдених у похованні прикрас (це, зокрема, золоті підвіски з двох кілечок та фрагмент золотої стрічки) увагу привертають сережки, які складаються з кількох деталей: кільця із залізного дроту, золотого медальйона та амфороподібних привісок. На круглих пластинках медальйона, зробленого з двох з’єднаних між собою золотих пластин, вміщено жіночий портрет: у техніці тиснення узагальнено показано видовжене обличчя в обрамленні тоненьких ліній, які вимальовують контури шолома; дугоподібними смужками позначено нашийні прикраси. Взірцем для давнього майстра став образ Афіни, відтворений на пам’ятках торевтики і вазопису з території Північного Причорномор’я та Еллади. По краю медальйона припаяно сім петель, на яких прикріплені фігурні привіски.
У грецькій міфології богиня Афіна мала багато функцій. Її культ був поширений по всій Елладі. Богиню вшановували як захисницю міста чи держави, покровительку героїв. Розповідали, що вона навчила людей запрягати коней, прясти і ткати. Афіну уявляли войовничою дівою, яка уособлювала мудрість. Всі ці характеристики були близькі скіф’янкам. Можливо, образ Афіни відповідав уявленням амазонок про богиню-заступницю, а також таку, що втілювала найкращі риси жінки і воїна: розум, красу, дбайливість, гідність, а також сміливість, звитяжність, відданість традиціям свого роду.
Тримаємо стрій! Разом – до перемоги!
🇺🇦 Допомогти захисникам України - https://bit.ly/3qbDpnc 🇺🇦
🇺🇦 Слава Героям! Слава Україні!
