13/04/2022
Для всіх, хто знає мене, моїх дітей, агентство «Модні Подорожі» і тих, хто просто читає наші пости, невеличкий звіт-історія про те, що ми робили весь час з початку війни.
Ніколи не думав, що мені доведеться будити свою дитину о 6 ранку словами «Вставай. Війна почалася». Над головою вже гриміло – це збивали ракети, які летіли на Жуляни з самого початку. Добре, що ми були морально готовими і сумки були зібрані, тому вже за півтори години я проводжав свої дітей на Об’їзній в далеку дорогу на захід. На диво, стало спокійніше. Думаю так само почувалися всі чоловіки, які змогли убезпечити своїх близьких. А сам пішов до свого улюбленого Святошинського військкомату, де, завдяки наївності і наполегливості одного старшого лейтенанта військкомат вирішив зібрати невелику частину під своїм керівництвом для створення великого блокпоста на одній з важливих вулиць Святошинського району. Нам видали зброю і почалися нескінченні чергування. Було страшно і важко, але коли люди, які проїжджали нам дякували, ми відчували, що робимо потрібну справу. І так ми затримували диверсійні групи і злочинців.
Дуже шкодую, що все швидко скінчилося. Через тиждень плани військкомату змінилися. Наш невеличкий загін розформували. Командир і частина солдатів стали основою нової великої повноцінної військової частини, а частина залишилася на базі для того, щоб допомагати і кормити новостворену частину. І от з військових ми перетворилися у волонтерів і кухарів. Ніколи не думав, що так важко кормити 3 рази на день 520 чоловіків. Це реально важко. Крутилися з ранку до вечора. Змучувалися ще більше, ніж на постах.
А ще у нас почалася волонтерська робота, бо частині треба було багато всього. Підключилися діти у Франківську і їхні друзі. Збирали допомогу зі всієї Європи і везли її в Київ. А ще виявилося, що дуже багато людей переселенців потребують допомоги у самому Франківську і по всьому Заходу України. Люди втікали з окупованих містечок і сіл часто захопивши тільки документи. Тому окремо зайнялися ще й цим.
1 квітня наша «підшефна» частина рушила «на роботу в поля». За цей час вона сформувалася, озброїлась, одяглася, трохи навчилася і натренувалася, від’їлася і була забезпечена необхідним завдяки нашим турботам.
А ми ж не можемо сидіти рівно і без роботи. І ось уже майже два тижні ми сконцентрувалися на волонтерській роботі. Далі – кому ми допомогли і продовжуємо допомагати.
У першу чергу військовим. Надалі опікуємося нашою військовою частиною, хоч вона все далі і далі крокує від нас. Військові передали наші контакти в сухопутку і тепер майже щодня нам приходять запити на допомогу від різних частин. Чим можемо, тим і допомагаємо. З величезним задоволенням. Бо наші військові, то справді героїчні і скромні люди. Нічого собі не просять, навіть суворо відмовляються від їжі, смаколиків, одягу, засобів гігієни. Просять тільки те, що допомагає їм у їхній важкій роботі. Іноді це щось військове, але здебільшого – звичайні речі, які дуже потрібні, але держава точно не може їх тим забезпечити. Тому мусимо ми. Це рації, дизель-генератори, інструменти, павербанки, ліхтарі, плащ-палатки, якісь будівельні матеріали та інше. Збираємо, купляємо, передаємо і так по колу.
Вже менше, але надалі допомагаємо переселенцям і дитячим будинкам, які прийняли дітей зі Сходу.
Останніми днями багато уваги зосереджено на допомозі містам, містечкам і селам, які були звільнені від москалів. До деяких з них привернена увага всіх, тому там вдосталь їжі, ліків, засобів гігієни та іншої допомоги. Але маленькі села залишилися без уваги. Тому ми їм активно допомагаємо. Не тільки під Києвом, але й під Черніговом.
Альбом фотографій то тільки частина того, що ми зробили, робимо і будемо робити й надалі.
Я хочу щиро і сердечно подякувати всім моїм друзям і знайомим, а також друзям моїх дітей. Бо без вашої допомоги все це було б неможливим. Для нас кожні 50-100 гривень від вас важливі і разом дозволяють нам робити малі і великі добрі справи. Дякую вам всім. Ви круті.
На жаль, наша з вами допомога усе ще потрібна. Як можете – підтримайте нас. Небагато. Бо допомога буде потрібна ще довго. Навіть репост – то вже допомога.
Приват 5168 7451 0991 8059 Бакума Сергій
Моно 4441 1144 5686 8239 Бакума Сергій
Призначення – "Благодійність".
З-за кордону добре проходять платежі через PaySend.
Все буде Україна!!