Kyiv&Ukraine with love

11/04/2026

Картина Шевченка, яку вважали втраченою, повернулась в Україну!

«Михайлівський Золотоверхий монастир у Києві» — акварель Тараса Шевченка, що вважалась втраченою.

Роботу повернув в Україну київський колекціонер Федір Зернецький, який придбав її у 2018 році на аукціоні Sotheby's. Лот був підписаний як робота «невідомого майстра», однак колекціонер запідозрив авторство Шевченка за характерними деталями.

Після покупки провели комплексну експертизу, яка підтвердила: акварель створена у 1840-х роках і належить пензлю Кобзаря.

Як робота опинилась на аукціоні?
Федір Зернецький розповів, що вдячний Кобзар дарував найкращі акварелі Демидову. Після його смерті дарунок відійшов до його племінника Павла. А потім, у 20 столітті, у 1967 році, нащадки Павла акварель Шевченка «Свято-Михайлівський Золотоверхий монастир у Києві» разом із іншими картинами вперше виставили на Sotheby's.

Надалі картина залишиться в Україні.

07/04/2026

Архітектурне «вбивство» на Великій Васильківській: куди зник київський хмарочос? 🏛️

Ви часто проходите повз цей будинок, прямуючи до площі Українських Героїв, але навряд чи здогадуєтесь, що колись він був справжньою «зіркою» київських листівок. 📸

Сьогодні за адресою Велика Васильківська, 25 стоїть досить стримана споруда. Але наприкінці XIX століття це був неймовірний красень у стилі французького неоренесансу, один із найамбітніших проєктів легендарного Владислава Городецького! ✨

🏗️ Будівельна лихоманка та «пальма першості»
Будинок звели у 1897-1899 роках. Тогочасна преса називала його «наступним міським хмарочосом». Газети писали, що скоро він затьмарить усі висотки міста. І не дарма!
• Замовник: Відомий виноторговець Лев Бендерський 🍷, купець першої гільдії та староста Купецької синагоги.
• Архітектура: Стиль «боз-арт» - це була розкіш у чистому вигляді! Фасад прикрашали вази, рослинний декор, фігурні балясини та витончені напівкруглі балкони. 🏛️

📉 Як шедевр став «жертвою»
Доля будинку змінилася з приходом радянської влади. Квартири націоналізували й перетворили на комуналки, але найгірше чекало на фасад.
• 1930-ті роки: Радянські ідеологи оголосили війну «надмірному декору». Розкішну ліпнину та вежі назвали «потворними пухирями на обличчі міста». 🔨
• Результат: Під час «соціалістичної реконструкції» з будинку буквально здерли все оздоблення. Він набув суворого, аскетичного вигляду сталінського неокласицизму.
• Друга світова: Будівля майже повністю вигоріла, але у 1948 році її відновили саме у тому «спрощеному» вигляді.

🕒 Що там зараз?
Сьогодні будинок живе своїм життям: на першому поверсі - магазини, вище - офіси та квартири. Про колишню велич нагадує лише макет у Музеї історії міста Києва та старі світлини Дмитра Маркова. 🖼️

Це історія про те, як ідеологія може знищити мистецтво, перетворивши унікальну «перлину» на звичайну фонову забудову.

📸 Фото: uk.wikipedia.org
📄 Інформація: vechirniy.kyiv.ua

📍 Велика Васильківська, 25 - наступного разу, проходячи поруч, просто уявіть його таким, яким його створив Городецький. 🏙️

21/03/2026

Напередодні дня народження Олександра Вертинського (1889-1957) - відомого поета, шансоньє й актора, стало відомо про сенсаційну знахідку.

У Чернігівському літературно-меморіальному заповіднику Михайла Коцюбинського було виявлено оригінал фільму «Кривавий світанок», знятого у 1955 році на Київській кіностудії за мотивами повісті «Fata Morgana». До цього моменту картина лишалася дубльованою російською мовою, а повна українська версія вважалася втраченою.

Але найцікавіше полягає в тому, що Олександр Вертинський, який грав пана Савченка, в справжній версії озвучував роль рідною мовою.

У своїх спогадах він згадував:
«Наталя Михайлівна Ужвій якось на зйомці сказала мені:
Те, що Ви вивчили мову - це зрозуміло, але звідки у Вас достеменні українські інтонації?
І тоді, ледь не плачучи з радості, я відповів їй:
Та я ж тут народився! Це моя Батьківщина!»
До речі, у дубльованій версії персонаж Олександра Вертинського озвучує інша людина, голос якої зовсім не пасує до образу актора.
Що ж, будемо чекати на оцифровку старої стрічки, аби почути справжню українську вимову улюбленця багатьох поколінь!

19/03/2026

🌿 19 березня — Юзефів (Йосипів) день. День, коли повертаються лелеки.

Кажуть, саме сьогодні вони прилітають до України — тихо, високо, майже непомітно… але з ними приходить те, що відчуває кожен: весна.

Не календарна — справжня. Та, що пахне землею, водою і надією.

🕊️ Лелека — більше ніж птах.
У народних уявленнях він:
— приносить щастя і добру долю
— оберігає дім і родину
— є втіленням душ предків
— знає людський біль і радість

Його не боялися — його чекали.
Йому не заздрили — йому довіряли.

Недарма Україну називають лелечим краєм. Бо де ще так природно злилися птах і людина?
Гніздо на хаті — не просто випадковість. Це знак:
тут є життя, тут є тепло, тут є любов.

💭 У давнину вірили:
якщо лелека кружляє над селом — буде добрий рік.
Якщо оселиться біля хати — в родині буде злагода.
А якщо дзьобом калатає — радіє людському добру.

А ще казали:
коли лелека стоїть нерухомо і схилив голову — він сумує…
Бо пам’ятає, що колись був людиною.

👶 І скільки дитячих голосів бігло назустріч весні:
«Буську, буську, принеси Маруську!»
— і в цьому було більше віри, ніж у будь-яких поясненнях світу.

🌾 Сьогодні, як і сотні років тому, ми зупиняємося на мить,
дивимося в небо — і шукаємо їх.

Бо разом із лелеками повертається щось дуже просте і дуже важливе:
відчуття, що все буде добре.

Нехай у кожного сьогодні буде свій “лелека” —
добра звістка, тиха радість, новий початок 🤍

17/03/2026

🇺🇦🇩🇪 Чи знали ви, що у цей день 108 років тому, відкрилося перше в сучасній історії нашої держави посольство України?

Українська дипломатична місія в Берліні була відкрита 16 березня 1918 року, коли Українська Народна Республіка офіційно заснувала посольство в столиці Німецької імперії.

17 березня 1918 року Олександр Севрюк, перший тимчасовий представник УНР, був відправлений до Берліна. А згодом, 1 липня 1918 року, барон Федір Штейнгель став першим Повноважним Послом Української Держави.

Українська дипломатична місія розташовувалася на вулиці Кронпринценуфер (Набережна Кронпринца), 10 у районі Тіргартен у Берліні. Тут, у серпні 1918 року, вже діяли канцелярія та резиденція української дипломатичної місії, але відкриття місії з великою урочистістю припало на вересень 1918 року під час офіційного візиту до Німеччини Гетьмана України Павла Скоропадського.

Після утворення Радянського Союзу 7 серпня 1923 року Міністерство закордонних справ Німеччини було повідомлено про закінчення місії. Будівля залишалася на балансі радянської власності до 1928 року, а потім вона була продана одному з берлінських підприємств. Під час Другої світової війни будинок було зруйновано.

У 2017 році Ukrainische Botschaft in Berlin / Посольство України у ФРН ініціювало встановлення пам’ятної дошки на місці колишнього українського дипломатичного представництва – з нагоди 100-річчя Української революції та створення української дипломатичної служби. Того ж року дослідник Вільного університету Берліна встановив точне місцезнаходження будівлі на прохання українського посольства. Дозвіл на встановлення меморіальної дошки було надано мерією Берліна, а фінансування забезпечило Міністерство закордонних справ України.

🤝 Дякуємо Державній архівній службі України, Центральному державному архіву громадських об’єднань та україніки, Центральному державному аудіовізуальному та електронному архіву та Центральному державному архіву вищих органів влади та управління України за допомогу з архівними матеріалами.

16/03/2026

10/03/2026

Сила доричного ордера: чому НАМУ виглядає так монументально? 🏛️⚡️

Будівля на Грушевського, 6 - це не просто музей, а справжній «Храм Мистецтв», зведений за суворими античними канонами. Розкриваємо секрети його архітектурної могутності:

📜 Античний маніфест. Владислав Городецький обрав доричний ордер «з Пестуму». Це найбільш мужній та лаконічний стиль, де масивні колони буквально тримають на собі історію. 🏗️

🦁 Дихання каменю. Експресивні леви біля входу та рельєф «Торжество мистецтва» від Еліо Саля додають будівлі пластичної сили. 🎨

🧩 Архітектурний «айсберг». Через складний рельєф схилу з фасаду музей здається двоповерховим, хоча насправді має 4 рівні разом із величезним підземним фондосховищем. 📐

⏳ Епопея довжиною в 75 років. Будівництво стартувало у 1897-му, але через політичний тиск та брак коштів проєкт Городецького повністю завершили лише у 1972 році (арх. П. Петрушенко). 🛠️

Сьогодні НАМУ - це головний символ київських пагорбів та еталон класики, де антична форма стала гідною оправою для українського духу. 🇺🇦

📸 Фото: vue.gov.ua

Яка деталь будівлі ваша улюблена: суворі колони чи легендарні леви-охоронці? 🦁

10/03/2026

3 березня 1911 року (за старим стилем) напередодні 50-річчя з дня смерті Тараса Шевченка у Музеї старожитностей і мистецтв відкрилась виставка творів Т.Шевченка. Підготовка до виставки та уся рекламна компанія, рецензії – кожний етап висвітлювався в газеті «Рада». Восени 1910 року було оголошено про початок роботи комісії з улаштування виставки, до якої увійшов крім інших відомий мистецтвознавець Олексій Петрович Новицький (1862-1934).

У газеті «Рада» № 104 від 08.05.1911 була розміщена така інформація: «Київська виставка Шевченкових артистичних творів закрилася тиждень тому. За два місяці на виставці перебувало більш 2100 душ одвідувачів. На улаштування виставки пішло дуже багато коштів, все ж таки чистого прибутку, при дуже низькій вхідній платі, виставка дала 270 крб. При музеї міському заснувався тепер Шевченківський одділ: на придбання малюнків Шевченка для цього одділу спадкоємці небіжчика Ів.Терещенка пожертвували 500 карб. Окрім малюнків, що поступили в цей одділ раніше, діректор музею М.Біляшівський цими днями купив у Петербурзі за 100 карб. ще один рисунок Шевченка (два портрети – чоловіка й жінки, сепія [Подружжя Бажанових. Р-187]). Пані Померанцева пожертвувала музеєві мальовані Т.Шевченком два портрети Катериничів, що були на виставці. При одділі Шевченка улаштовується колекція газет, журналів, афіш, плакатів, листовних карток і т.д., в яких згадується про Шевченка з нагоди 50-ліття його смерти. Всякі жертви в цей одділ музей приймає з вдячністтю.»

До виставки був надрукований каталог, «в переліку якого 88 пунктів, серед них як оригінальні твори: малюнки олійними фарбами, рукописи, акварелі, рисунки олівцем, офорти, так і фото з його робіт, посмертна маска». За результатами облаштування виставки у 1911 році, через придбання і подарунки, колекція музею поповнилась на 47 творів Тараса Шевченка. Поступово відділ розростався, і твори Шевченка незмінно посідали чільне місце як в експозиції музею, так і у проєктах, присвячених українському малярству. Усі твори з Шевченківського відділу наразі є експонатами Національного музею Тараса Шевченка. В колекції Національного художнього музею України на сьогодні зберігаються чотири офорти та один живописний автопортрет – останній з автопортретів художника. Але надійшли вони до музею вже у післявоєнний час…

Сьогодні, 9 березня, у день народження Тараса Шевченка, ці сторінки музейної історії нагадують про те, як уже понад століття його творчість залишається в центрі культурної пам’яті України.

Текст: Юлія Литвинець, мистецтвознавиця, генеральна директорка NAMU.