23/05/2022
«Ми повернулися до Києва», – нещодавно написала в наш робочий чат Anna Andrusyk. Написала ще, що київська земля під ногами пройшла током до її маківки. Від цих повідомлень аж серденько забилося швидше. Так тішить, коли люди знову мають відчуття дому♥️
Про те, чим жила гідеса останні місяці, нижче:
Привіт, спільното поціновувачів Києва!
Я нарешті повернулася в Київ, і ці 75 днів без нього далися складно. Вдруге у своєму свідомому житті я так надовго його залишила, але якщо минулого разу це була студентська закордонна програма і я чітко знала, коли повернуся, то сьогоднішня невпевненість не давала мені стати твердо на ноги. Нас з сім’єю помотало трохи на Заході України, але згодом ми оселилися в Тернополі і провели там майже два місяці.
Я корінна киянка, і в місті дуже багато моїх фамільних адрес, водила екскурсії містом з 14 років, і вже думаю, про що розказувати іноземцям після нашої Перемоги. Оці планування майбутніх текстів екскурсій мене дуже рятують, але це не єдине, чим я займаюся кожного дня.
По-перше, я мама двох маленьких хлопців, які займають майже весь мій час. Я співаю їм колискові «Як тебе не любити, Києве мій» та «Знову цвітуть каштани». Читаю кльові дитячі історичні книжки, які встигла прихопити з собою, або вже купила під час цієї незапланованої подорожі. Розказала старшому, хто такі Січові Стрільці і вивчила з ним «Червону калину». Ну і готую, вигулюю і сварюся з ними. Куди ж без цього🙈
По-друге, я викладаю онлайн гурток з історії Києва дітям середнього шкільного віку. Правда, зараз ми говоримо про всілякі дотичні до сьогоднішнього дня речі. Наприклад, кілька уроків тому говорили про історію Ленд-лізу, а в цю суботу – про топоніміку та чому назви вулиць та площ формують нашу свідомість і світосприйняття. Тож якщо є знайомі діти від 9 років кому такі онлайн заняття можуть бути цікавим, запрошую до нашого гуртка🙏🏻
По-третє, я періодично роблю пости англійською мовою про цифри цієї війни у себе на fb-сторінці. У мене маленька аудиторія, але в друзях є мої колишні туристи-іноземці, тож для них це можливість бачити мій персональний аналіз сьогоднішніх подій.
По-четверте, донатимо ЗСУ та різним гуманітарним проєктам. Наш вклад невеликий, але гуртом і м*скаля легше бити.
У Києві цвіте бузок, і я вже планую як візьму дітей та буду гуляти з ними в ботанічному саду. Візьмемо морозива, будемо милуватися архітектурою та говорити про місто. Маленькі кияни вже граються на майданчиках, у нашому подвір’ї на Оболоні звучить дитячий сміх, значить життя триває. Наш спокій тримають військову і низький їм за це уклін!