11/09/2026
Від Харкова до корони «Міс Одеса»: історія Софії Литвиненко
Вона переїхала до Одеси у 2022 році. Тут знайшла новий дім, повірила у себе — і стала головною красунею міста
— «Міс Одеса 2026» стає…
Ведучий витримує театральну паузу. У залі завмирає тиша.
— Софія Литвиненко!
І в ту саму мить сімнадцятирічна світловолоса дівчина завмирає разом із усіма. На її обличчі — щире здивування. Наче вона ще не до кінця усвідомлює почуте: «Як? Невже я?»
Оплески накривають залу. На сцену виходить голова оргкомітету конкурсу Тетяна Савченко з ювелірною короною — символом краси Одеси.
Софія робить кілька несміливих кроків назустріч своїй перемозі. Її губи тремтять, а блакитні очі наповнюються сльозами.
Це сльози щастя.
Але за цією короною — історія, у якій було далеко не все просто.
Місто, яке стало рідним
У 2022 році Софія разом із батьками переїхала з Харкова до Одеси. Війна змусила родину залишити рідне місто, але новий дім біля Чорного моря дуже швидко став для дівчини рідним.
Одеса прийняла Софію не лише морем, сонцем і своєю особливою атмосферою. Саме тут вона продовжила шлях, який розпочала ще в дитинстві.
У Харкові дівчина закінчила музичну школу, а після переїзду вступила до Одеського фахового коледжу мистецтв імені К. Ф. Данькевича на вокальне відділення.
Музика була в її житті практично завжди.
Перший вихід на сцену відбувся, коли Софії було лише п’ять років. Щоправда, тоді маленька артистка зовсім не почувалася сміливою.
«Вийшовши на сцену, Софія так розхвилювалася, що відмовилася співати. Щоб її підтримати, вчителька запропонувала мені вийти разом із донькою і почати співати. Так ми й вийшли втрьох: учителька, я і Софія, а тато голосно аплодував із глядацької зали. Але вже на другій пісні наша артистка набралася сміливості й заспівала сама», — згадує мама Софії Наталія.
Можливо, саме тоді й почалася історія її боротьби з невпевненістю.
У сім років Софія почала навчатися гри на фортепіано та вокалу. Музика поступово стала для неї не просто заняттям, а способом говорити про те, про що іноді важко сказати словами.
«Я хочу спробувати»
Коли в Одесі розпочалися відбіркові тури, організовані Національним комітетом «Міс Україна- Південь» до головного конкурсу краси міста, Софія довго не вагалася. Зважаючи на те, що це був не рядовий конкурс, а 40-ка річний ювілейний фінал.
Вона вже мала досвід конкурсів — у Харкові свого часу здобула титул «Віце-міс». Але тепер перед нею стояв новий виклик.
«Я буду пробувати себе в конкурсі!» — вирішила дівчина.
Для Софії конкурс краси був не стільки про зовнішність, скільки про можливість змінити себе.
«До репетиційної зали несміливо зайшла висока дівчина, яка одразу привернула мою увагу, — згадує артдиректорка конкурсу Олена Савченко. — У неї чудові дані для учасниці: високий зріст, прекрасна статура, чистий погляд і доброзичливі риси обличчя. Я розуміла, що нам доведеться багато працювати над її впевненістю та пластикою рухів. Але саме для цього вона й прийшла до нашого проєкту».
І робота розпочалася.
Репетиції, дефіле, хореографія, сцена, фотосесії. Щодня Софія поступово позбавлялася того, що роками змушувало її сутулитися й ховати погляд.
А ще в неї була особлива підтримка.
Тато.
«Ти обов’язково переможеш»
Батько завжди вірив у доньку більше, ніж вона сама.
«Тато завжди вважав, що я найкрасивіша дівчинка і що конкурси краси — це саме для мене. Коли дізнався, що я пройшла всі відбіркові кастинги на конкурс “Міс Одеса”, сказав: “Ти обов’язково станеш переможницею!”»
Для Софії ці слова стали майже пророцтвом.
Та доля розпорядилася інакше.
Напередодні фіналу в родині Литвиненко сталася трагедія — помер батько Софії.
Людина, яка вірила в неї, підтримувала її та говорила, що вона обов’язково переможе, раптом пішла з життя.
Для сімнадцятирічної дівчини це стало страшним ударом.
Конкурс перестав мати значення.
«Я взагалі не розуміла, що робити далі. Хотіла піти з проєкту», — згадує Софія.
Але мама не дозволила їй відмовитися від мрії.
«Вона сказала, що життя триває, і тепер я просто зобов’язана перемогти. А мій тато все бачить і продовжує мною пишатися…»
І Софія залишилася.
Корона, яку вона присвятила татові
Фінальний вечір.
Сцена. Світло. Оплески.
І те саме ім’я, яке називають зі сцени:
Софія Литвиненко.
У цю мить разом із нею, здається, перемогла і та маленька п’ятирічна дівчинка, яка колись боялася зробити перший крок на сцену.
Тільки тепер вона не ховає погляд.
Вона стоїть під світлом софітів із короною на голові.
І, можливо, десь у глядацькій залі подумки чує знайомі слова:
«Ти обов’язково станеш переможницею».
Найважливіша перемога — над собою
Після конкурсу Софія говорить про перемогу зовсім не так, як можна було б очікувати.
Для неї найважливіше — не корона.
Найважливіше — те, що змінилося всередині.
«Я можу з упевненістю сказати, що змінилася саме я! Раніше я почувалася скуто в компанії друзів, особливо однокласників, тому що була найвищою дівчиною. Мені було ніяково, я сутулилася, нахиляла голову, щоб здаватися нижчою».
А потім відбулася проста, але дуже важлива річ.
«Коли прийшла на першу репетицію конкурсу, зрозуміла, що таких високих дівчат, як я, багато. І це не недолік, а перевага!»
Мабуть, саме це і стало її головною перемогою.
Не корона.
Не титул.
А здатність нарешті побачити в собі те, чого раніше соромилася, — свою силу.
«Якщо чогось хочеш, не потрібно боятися — треба пробувати йти до своєї мрії. Тепер мої очікування від майбутнього дуже великі!»
Попереду — велика сцена
Корона «Міс Одеса» не стала для Софії фіналом. Навпаки — схоже, це лише початок.
Вона продовжує займатися музикою, опановує сучасну хореографію, пробує себе в ролі рекламної моделі.
Після закінчення музичного коледжу планує вступати до Одеської консерваторії на вокальне відділення. Мріє розвиватися як вокалістка, співати в хорі та брати участь у професійних музичних конкурсах.
Новий статус відкриває перед нею й інші можливості. Софія планує долучатися до благодійних проєктів та активніше брати участь у соціальному житті Одеси.
Її амбіції — не обмежуватися однією сценою чи однією короною.
Їй хочеться співати. Розвиватися. Перемагати. Допомагати іншим.
І не боятися бути собою.
«Тепер я знаю точно — нічого неможливого немає!» — говорить «Міс Одеса 2026».
Колись п’ятирічна Софія боялася вийти на сцену.
Дванвдцять років потому вона вийшла — і отримала корону.
Але найцінніше, що вона забрала із собою зі сцени того вечора, — віру в себе.
І, можливо, саме ця перемога стане для неї найважливішою з усіх майбутніх.
