21/05/2025
Це не про туризм.
Це — про життя 🌹
Ловити ті тоненькі ниточки зв’язку з тілом і душею — це безцінно.
Хоч іноді так складно просто знайти час, щоб заземлитися.
Я, як і більшість жінок, часто відкладаю на потім той момент, коли можна побути наодинці з собою…
Зняти готель у красивому місці, вимкнути шум зовнішнього світу й зануритися без залишку в себе — у відчуття, думки, сни.
Хоча обіцяла собі: хоча б раз на два місяці — така тиха зустріч із собою 📍
Навіщо?
Щоби малювати мрії в голові й втілювати їх у реальність.
Щоби відчути свою жіночу силу.
І водночас — дозволити собі бути слабкою.
Потребувати захисту. І просто — на ручки.
Скільки в тобі різних проявів, моя жіноча душе?..
Ти така різна. Така смілива.
Кожного разу приходиш у цей світ, щоби знову все прожити — з самого початку.
І не втомлюєшся, не здаєшся… Хіба це не диво? 🤍
Я відчуваю: навіть у минулому житті моя стежка була пов’язана з подорожами, з дослідженням світу.
І зараз я з впевненістю можу сказати: я обрала те, що люблю найбільше 🦋
І дякую собі за те, що почула цей поклик вчасно.
Бо гроші приходять і йдуть.
А от емоції від мандрів — залишаються.
І навіть крізь інші втілення і реальності — вони все ще з нами.
