12/05/2026
Стою між небом і землею,
Де вітер шепче про вершини.
Під хмарами — мов над душею
Пливуть задумливі години.
Каміння — мов стара фортеця,
Що пам’ять гір в собі тримає.
А серце, втомлене від спеки,
Тут тишу справжню відчуває.
І палиці в руках — не просто,
А шлях, пройдений крок за кроком.
Де кожен схил ставав питанням,
А відповідь — за горизонтом.
Наді мною — грозові хмари,
Та страху в них уже немає.
Бо той, хто вчився йти крізь гори,
Себе у бурях відкриває.
І я стою.
Мов мандрівник між двох світів —
Між небом, що кличе вгору,
І землею, де став сильнішим.
